Робота з батьками

Батьківські збори учнів 1 класу "Адаптація першокласників"

Початок навчання дитини в 1-му класі — складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності — це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Звикання до школи — тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другій половині потрібно більше часу.

👉Кожна дитина така, якою її виховали батьки.  https://zatyshok.net.ua/18236/?fbclid=IwAR17XQTKZWVJtflro98C3IhKgaANtJq9K2b0iMWqq1WP_-c07HJoZh4-Ry0

👉10 речей, які не можна примушувати робити свою дитину.  https://zatyshok.net.ua/16937/?fbclid=IwAR0HZ4KYhSzNuHPIhBrgdCfUWM_f65DZsmCsq8sGoMBzm4dVrK7dOd8oEgo

👉Батьківська підтримка, або що батьки можуть зробити щоб дитина досягла успіху  https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2020/11/PISA_2018_UKRin-Focus_6_October.pdf

👉Рекомендації дітям і батькам під час карантинного періоду  https://drive.google.com/file/d/1DNkQMW5cez7QIoDz2J-abzCuU9HvJZgY/view

Як мінімізувати вплив конфліктів в сім’ї на дитину

Конфлікти в сім’ї дуже впливають на стан дитини, а також закладають моделі поведінки. Як сім’ї конструктивно переживати конфлікти – читайте в статті “Нової української школи”.

У ній про:

• що таке конфлікт і чому це не страшно;
• як можна конфліктувати конструктивно;
• рекомендації щодо ефективного вирішення конфліктів;
• рекомендації, як мінімізувати вплив конфлікту на дитину.

ЩО ТАКЕ КОНФЛІКТИ І ЧОМУ ЇХ НЕ ТРЕБА БОЯТИСЯ

Психологиня Тетяна Романова вважає, що загалом люди погано навчені комунікації одне з одним.

“Я завжди раджу своїм клієнтам – висловлюйте свої потреби й бажання, говоріть і чуйте, що говорить партнер. Те саме стосується дітей. Дозвольте їм висловити свої потреби та бажання й чуйте, що вони насправді говорять”.

Конфліктів не варто боятися – це лише зіткнення інтересів у родині, на роботі, у стосунках.

“Конфлікт – це ситуація, коли ми пізнаємо себе, наскільки нам важливі бажання й потреби, про які ми заявляємо, або замовчуємо. Так само ми пізнаємо нашого партнера й бачимо, що важливо для нього. І коли конфлікт вирішено, всю інформацію, за бажання, ми зможемо застосовувати в нашому подальшому спілкуванні”, – говорить Тетяна.

“Ми розвиваємось, коли обмінюємося позиціями, – додає педагог, публіцист, автор програм на радіо Діма Зіцер. – Ми дивимося на певні питання чи проблеми під іншими кутами. Ми йдемо вперед”.

Причин родинних конфліктів багато, зазначає психотерапевтка Катерина Александровська.

Якщо на початку стосунків усе сприймається добре, оскільки люди більше віддаються почуттям і відчуттям, то згодом може прийти прозріння. Тому важливо пам’ятати – навіщо є родина й за що ви любите одне одного.

“Сім’я – це робота. Часто однієї любові може не вистачати. Потрібне терпіння, вміння говорити, обговорювати, домовлятися”.

“Буває, що в момент, коли ми обмінюємося позиціями, я займаю дуже особисту позицію і з якоїсь причини починаю сприймати позицію іншої людини як напад. І тоді це розвивається в неправильному напрямі”, – зазначає Діма Зіцер.

Буває, що конфлікт – це єдиний спосіб підтримування контакту в сім’ї, каже Тетяна Романова. Люди не навчені інакше підтримувати контакт, окрім як через конфлікт. Тоді виходить, що ця родина так комунікує, так тримає одне одного в полі зору.

Під час свят або відпустки, коли вся родина тривалий час перебуває в тісному колі, рівень напруги і тривоги може підвищуватися: ільше часу проводять разом, фокус уваги зміщається на тих, хто поруч. Частіше конфліктуватимуть ті сім’ї, у яких є замовчені проблеми, конфлікти, які не вирішували, а гасили або ігнорували. Раніше люди переключалися на буденні активності, займалися своїми справами. А коли опиняються віч-на-віч, то стає складно комунікувати, приховуючи свої істинні потреби й бажання.

Варто дозволяти й собі, й іншим членам сім’ї мати особистий простір. Не можна, щоб одна людина поглинала іншу в емоційному і психологічному планах.

І не треба забувати: відчувати себе нещасливим у шлюбі чи в житті загалом – це знецінити те, що ти маєш, і поставити на п’єдестал те, чого ти не маєш.

ЯК ВИРІШУВАТИ КОНФЛІКТИ

У нас неправильне розуміння самого поняття “конфлікт”, одноголосно кажуть психологи.

Не там лежать шкарпетки – це не конфлікт, а привід неекологічно скинути свою напругу. Як це робити екологічно? Піти в спортзал, медитувати, поринути у творчість, зайнятися кулінарією, проговорити з другом чи просто запитати себе – чим я можу собі допомогти?

Зазвичай ефективному вирішенню конфліктів треба вчитися, каже Тетяна Романова. Можна читати спеціальну літературу, відвідувати тренінги, записатися до психолога чи коуча. Однак, почати із себе кожен може будь-коли:

1. “Прислухатися до себе й до другої сторони, знайти те спільне, що об’єднує, на чому можна будувати вирішення конфлікту”.

2. Укласти із собою так званий “внутрішній контракт” – я знаю, що для мене добре, а що – погано, які принципи є непорушними, а на які речі я можу погодитися за певних умов. Чи справді важливий той принцип, на якому я наполягаю, що він мені дає? Ставлячи собі ці питання, ми навчимося краще розуміти себе й уникати зайвих непорозумінь.

3. Варто проговорювати й навіть інколи прописувати правила в родинах. Особливо, якщо подружжя з різними традиціями, зацікавленостями, поглядами. У таких родинах частіше виникають конфлікти.

4. Якщо в батьків виникає суперечка, то найкращий приклад для дитини – вести її як аргументування своїх позицій, каже Діма Зіцер. Не треба уникати конфлікту. Адже в цей момент ми вчимося обговорювати різноманітні теми й демонструємо дітям, як можна знаходити потрібні слова, як впоратися з власною енергією або ж агресією.

5. Варто домовитися, що в кожного є право на себе, на притулок, яким є дім. Тому цілком нормально, коли ви скажете комусь із сім’ї: “Вибач, мені зараз потрібен час; я хочу потупити у Facebook або прийняти ванну…”.

6. Було би добре, якби кожен із нас знав власні кнопки. Наприклад: щоби заспокоїтися, мені треба помити руки, чи випити води, чи пройтися на свіжому повітрі, або зателефонувати другові. За крок до спалаху суперечки чи конфлікту важливо пам’ятати про цю кнопку.

7. “Якщо ви хочете раз і назавжди перестати злитися – “донесіть” свій злий вираз обличчя до дзеркала й подивіться на своє відображення. Тоді вам не захочеться з такими гримасами спілкуватися з близькими людьми”, – радить Діма Зіцер.

КОНФЛІКТИ В СІМ’Ї Й ДІТИ

Діти не мають бути учасниками конфлікту між дорослими. Проте в родинах важко уникнути сварок, свідками чи учасниками яких стають діти.

Рекомендації:

1. Варто переводити ситуацію в площину конструктивного конфлікту, радить Тетяна Романова. “Не просто кричати – а розв’язувати проблему. Не втягувати дітей. Не змушувати робити вибір – ти за мене, чи за нього? Не шукати в дитині союзника”.

2. Діти емоційно сканують ситуацію в родині. Коли батьки заперечують для дитини наявність конфлікту в сім’ї, вона не розуміє, що відбувається: мама плаче – значить, щось сталося, але вона відповідає, що все добре. Дитина не розуміє, кому довіряти: собі – бо відчуває, що щось не так, чи мамі – яка каже, що все добре.

Краще сказати: “У мене конфлікт із татом, але це наш конфлікт. Ми його намагаємося розв’язати, ми все робимо для цього”.

3. “Якщо ви сваритеся перед дітьми, то найкраще, що ви можете зробити, – це й миритися перед ними. Ви покажете, що після сварки можна миритися, можна вибачатися”, – каже Тетяна.

4. Якщо виникла сварка перед дитиною, було б правильним відволіктися на неї і сказати: “Не хвилюйся, це не означає, що ми одне одного ненавидимо, ми з чимось не згодні, нам треба це обговорити”.

За словами Діми Зіцера, по-перше, у цей момент ми переключаємось, і це певна гігієна. По-друге, ми даємо меседж дитині, що вона важлива. Адже часто батьки поводяться так, ніби дитина нічого не чує й не бачить. І, по-третє, це нагадування самим собі, що зараз із нами є третя людина, яку ми любимо, у якої є свої емоції, почуття – і їх треба поважати.

5. “Ми – сім’я, ми близькі, ми маємо право перед дитиною сперечатися, не погоджуватися, конфліктувати. Але в цей момент треба пам’ятати, що відбувається закладання моделі. Якщо тато маму чи мама тата називає поганим словом – це фіксується назавжди”, – наголошує Діма Зіцер.

6. У батьків часто виникає надто висока спокуса конфліктувати з дитиною. Адже вона слабкіша, повинна мене слухати, як ні – я можу надавити.

“Нас, на жаль, навчили перемагати. Будь-якою ціною. У цей момент перемога над другою людиною дає гидкі емоції. Щоби вийти з цього лабіринту, треба допомагати один одному”. Тому Діма Зіцер радить пам’ятати про принцип – ми маємо захистити дітей від самих себе.

https://pedpresa.com.ua/202814-yak-minimizuvaty-vplyv-konfliktiv-v-sim-yi-na-dytynu.html?fbclid=IwAR3fRqXhpca502qFYn_0YNeccYSBCmuJhmILYwrSjJzF54EaA3fpFsW2InQ

Поведінка дітей на канікулах

                                           Пам'ятка для батьків

                                      Шановні батьки!

  Нагадуємо Вам,  що Ви несете особисту відповідальності за життя і здоров'я своїх дітей під час канікул. Не залишайте дітей без нагляду дорослих у період літнього відпочинку.

  Перебуваючи на канікулах, Ваші діти повинні дотримуватись правил безпеки життєдіяльності і пам'ятати:

-         про правила дорожнього руху;

-         про правила пожежної безпеки;

-         про безпечне поводження з піротехнічними виробами;

-  про безпечне поводження з електропобутовими і газовими приладами;

-         про безпечне поводження біля відкритих водойм і на воді;

-  про шкідливість алкоголю, паління та вживання наркотичних і психотропних речовин;

-         про безпеку перебування в місцях можливих обвалів (яри, кар’єри, глинища);

-         про небезпеку укусів диких та свійських тварин;

-         про правила поведінки в громадських місцях;

-         про обережність на залізниці;

- про необхідність слухатися батьків, учителів, вихователів і виконувати їхні розпорядження;

-         про дотримування правил безпечної поведінки під час грози;

-  про правила безпеки  під час проведення екскурсій, походів, культпоходів.

Дітям категорично забороняється:

-         розпалювати вогнища біля будівель в населених пунктах, у лісах і лісосмугах (особливо хвойних), поблизу полів хлібних злаків;

-         бавитися сірниками;

-         вживати в їжу гриби і невідомі ягоди;

-         брати в руки отрутохімікати;

-         гратися гострими і небезпечними предметами;

-  проводити дитячі ігри і розваги поблизу повітряних ліній електропередач;

-         користуватися вогнепальною зброєю (самопалами);

-         бавитися на об'єктах будівництва, дахах багатоповерхівок;

-         наближатися ближче, ніж на 8м. до обірваного дроту ел.передач;

-     переходити проїжджу частину , не впевнившись в повній безпеці;

-         кататися на велосипедах ( скутерах) на проїжджій частині;

-         іти на контакт з незнайомцями;

-         бавитися з тваринами( собаками, котами тощо), навіть свійськими;

-         самостійно, без нагляду дорослих, користуватися електричними та газовими приладами;

-         знаходитись біля водойм і на воді без нагляду дорослих.

Нагадайте дітям вимоги безпеки життєдіяльності під час канікул.

Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей

Правило 1 Стимулюйте інтелект дитини.

 Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини

Правило 2. Формуйте самоповагу.

 Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися.

 Є 6 умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора.

 Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність.

 Не тільки пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя.

Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу" і "треба".

Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це, насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні.

 Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку.

Правило 8. Будьте вимогливими.

 Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.  Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки.

 Правило 9. Привчайте дитину до праці.

 Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.